Когда я воскресну...
Не смейтесь… Когда я воскресну,
Всё в мире этом изменится,
И навсегда!
День гнева сменится
Славным Христа пришествием!
Ночь Якова – ликованием!
Аллилуйя!
Когда я воскресну...
Не смейтесь… Когда я воскресну,
То буду встречать Иисуса Христа
Не одна.
Сто сорок четыре тысячи –
Ранее пленники –
Восстанут свободными!
Аллилуйя!
Когда я воскресну…
О, когда я воскресну!..
Послушай, послушай, не смейся…
Когда я воскресну,
Гимн славы споёт Богу радостно
Наша семья!
Господь обещал, Сам сказав нам об этом:
«Лишь веруй!
Весь дом твой спасётся!»
Аллилуйя!
Когда мы воскреснем…
Не смейтесь… Когда мы воскреснем
И станем рядами на море,
Что всё из стекла,
Песнь Агнца тогда мы споём там
И песнь Моисея,
Когда мы воскреснем!
Аллилуйя!
Когда ты воскреснешь…
Не смейся… И ты ведь воскреснешь…
О чем будешь думать, жалеть, о мой друг,
Ты тогда?
Неужто желаешь проснуться ты грешным,
В неверии?
Неужто не хочешь
Воспеть Богу:
Аллилуйя?!!
8.03.2001г.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
